Доброй ночи, дорогие! Вы не представляете как я волнуюсь :   завтра еду подавать документы в вуз : ) пожелайте мне удачи!

Ірина Жиленко

 
Червоні черепиці, оранжеві коти.

А я біжу по східцях, од сонця золотих.

Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні.

Горошок синій-синій збігає по стіні.

Горять у сонці оси. Червоні черепиці.

Я трішечки доросла. І помідори в сітці.

По східцях, як по гамі, осяяна, смутна, —

я трішки-трішки мама і трішечки жона.

Горошок синій-синій. Палаючий паркет.

В дзеркальнім магазині — вродливий манекен.

А в самокатів синіх — малинові колеса.

Я трішечки красива і трішки поетеса.

Містечко хворе морем. І маки біля ніг.

І... двадцять, тридцять, сорок, і п’ятдесят — і сніг...

По східцях (чи зберуся?) веду гулять онучку.

Я трішечки бабуся — з онучкою за ручку.

Червоні черепиці. М’яча дзвінкий стрибок.

Горять у сонці спиці і котиться клубок.

Я трішки-трішки сива. Заплакати б мені.

Горошок синій-синій збігає по стіні.

І сімдесят, і далі... І ще, і ще — і все!

Хтось тяжко заридає. Хтось квіти принесе.

По східцях, як по гамі, донизу — о печаль!

І плаче донька-мама і донька-онуча.

Червоні черепиці на пагорбах горять.

Мені ж ласкаво спиться... Кому там докорять?

Це так було красиво — збігать

по сходах

вниз!

Горошок синій-синій, і повні очі сліз.




Ірина Жиленко